Мабуть кожен дорослий українець пам’ятає такі дитячі твори як: "Хор лісових дзвіночків", "Гаї шумлять", "А я у гай ходила, які наділені мелодійністю, любов’ю, співчуттям і захопленням, якими автор прагне виховати у дітей любов до природи. І ця любов так потрібна сучасним дітям. Тож читаємо, згадуємо і шануємо пам‘ять про П. Г. Тичину.
🔸Вірш "Хор лісових дзвіночків" своєрідний і за змістом, і за образністю, і за побудовою. Він створює в уяві дітей чарівну картину життя лісу. Передає красу природи яскравого, теплого, сонячного дня. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення нею.
Дружні синьоокі лісові дзвіночки співають прекрасну й радісну пісню весни. Так здається поетові. Який напружено вслухається в голоси рослинного царства лісу. Про що ж співають ці ніжні, мов з кольорового павутиння виткані, квіти? Вони славлять, зустрічаючи дзвоном, новий день, вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни в затишному гаю. Зворушливо й ніжно звертаються вони у своїй пісні до хмар, які жене легкий вітерець, прохаючи: "Окропіте, нас нашелестіте..." А коли прилинуть хмари. По золотому полю ляже тінь і краплі жаданого освіжаючого дощу вмиють і дзвіночки, і жито. А жито, відчувши приємну вологу прохолоду усміхнеться, бо радітиме майбутньому врожаю.
Якщо ми будемо відчувати природу так, як відчував її Павло Тичина, то зможемо захистити наше довкілля від усіх екологічних негараздів.
Коментарі
Дописати коментар