🔵🟡Сьогодні, 5 грудня, 91-а річниця від дня народження Григора Тютюнника (1931, с. Шилівка, Полтавська область - 1980, Київ) - видатного українського прозаїка-новеліста, перекладача, педагога, яскравого представника покоління “шістдесятників”, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка (посмертно).
Ми пропонуємо увічнити його ім’я в географічних назвах та об'єктах топоніміки.
Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − вміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько 40 новел, 5 повістей (одна, з яких незавершена), низка нарисів, статей, спогадів та листування. Однак, як зазначають дослідники його творчості, цінність літературної спадщини Григора Тютюнника вимірюється не обсягом, а змістом.
💬“Мало вміти писати, треба ще вміти любити правити себе”, - зазначав Григір Тютюнник.
Його проза – гостро соціальна. Непросте дитинство, адже батька письменника заарештували та репресували як “ворога народу”, коли Григору було лише 6 років, мало визначальний вплив на все його подальше життя. Тяжкі та виснажливі умови життя стали основою для багатьох майбутніх новел - з біографії письменника народжувалися біографії його героїв. “Життя справді складне, і єдиний у нього підручник - досвід”, - наголошував Григір Тютюнник.
💬“Постійно був у його новелах та повістях якийсь трагічний колорит. У нього людина постає в час якогось страшного вибору: або лишитися людиною, або зламатися і стати ніким”, - говорив про Григора Тютюнника Михайло Слабошпицький.
Свою першу новелу “В сумерки”(1961) письменник написав російською мовою. Тоді старший брат Григорій звернувся до нього в листі: "От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душуне через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!”
Вже після смерті брата, Григір переклав свої “Сумерки” українською мовою і відтоді писав лише нею. "Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах – так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої "Сумерки" на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті", – пише Григір Тютюнник.
В лютому 1963 року в одному листі він зазначив: “... я, здається, остаточно вирішив: звернусь, мабуть, до рідної мови, бо не можна про Батьківщину говорити не батьківською мовою”.
Григір Тютюнник - це ще одна жертва радянського режиму. 6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. Передсмертну записку забрали кадебісти, в ній були слова: "мучте вже когось іншого...” Більшовицька система з постійними обшуками та переслідуваннями, забороною творів згубила письменника…
💬“Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи важко, нещадно правлячи себе, до літератури ставився зі священною шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері... Він справді геніальний, тонкий за мовою і запобудовою характерів”, – сказав про письменника Борис Олійник.
Коментарі
Дописати коментар