2 лютого виповнюється 122 роки від дня народження Валер'яна Підмогильного - одного з найвидатніших прозаїків українського "розстріляного Відродження", перекладача, (1901-1937).
Народився він на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область).
Друкуватися почав ще в шкільні роки. Закінчив з відзнакою Катеринославське реальне училище. Навчався через матеріальну скруту з перервами в Катеринославському університеті, який так і не закінчив. У 1920-1921 рр. вчителював.
У 1920 р. вийшла Перша збірка оповідань Підмогильного "Твори, том І". Видання змусило заговорити про Валер`яна Підмогильного як талановитого письменника.
Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дідро, Гельвеція, Вольтера, Оноре де Бальзака, Віктора Гюго, Анатоля Франса.
Разом з Євгеном Плужником уклав словник "Фразеологія ділової мови". Він був одним із організаторів літературного угруповання "Ланка". Літературна і видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного.
На початку 1930-х років процес українізації згорнувся, почалися репресії проти української інтелігенції.
Підмогильний одним з перших відчув це на собі: у 1930 р. його звільнили з редакції одного з найсолідніших тодішніх часописів "Життя й революція", видавництва відмовлялися друкувати його твори.
У 1933 р. письменник переїхав з Києва до Харкова і працював переважно над перекладами.
У 1934 р. Валер'ян Підмогильний був безпідставно заарештований і засуджений за приналежність до "групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії", а 3 листопада 1937 р. його розстріляно на Соловках серед 134 українців, коли за один день поліг цвіт української нації.
Лише завдяки російському історику Юрію Дмитрієву, якого російська влада кинула за грати через дослідження сталінських репресій, за те, що він багато років розшукував розстрільні поховання й укладав списки тисяч жертв, стало відомо як загинули Лесь Курбас, Валер'ян Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров, інші видатні українці.
Валер'ян Підмогильний був реабілітований 14 грудня 1956 р. через відсутність складу злочину.
Творчий шлях Валер’яна Підмогильного тривав лише 15 років. Потім його ім’я було вилучено з літературного процесу майже на шістдесят років. Після довгого забуття твори письменника вперше вийшли друком лише в у 1989 р.
Найкращим з літературної спадщини письменника визнано роман "Місто", який у минулому році було перекладено в Чехії. Роман вийшов в одному з найбільших брнянських видавництв "Вітряні млини", яке видає багато перекладів з української літератури.
Цитати з роману "Місто":
- "Людина дурить себе частіше, ніж має змогу сказати собі правду…".
- "Невже вічна доля села - бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?".
- "…знати чужу душу надто важкий тягар для власної душі".
- "…життя - це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плакатами й досконалою рекламою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз.".
- "Це надто велика відповідальність - підписуватись власним ім’ям. Це немов зобов’язання жити й думати так, як пишемо.".
Коментарі
Дописати коментар