Тоді ніхто не міг знати, що згодом з маленького хлопчини виросте одна з найяскравіших постатей України 18 століття.
Григорій Сковорода – великий письменник, мислитель та громадський діяч, що стояв на позиціях демократа, гуманіста, представника трудового народу.
Сковорода завжди пишався тим, що зростав між трудовим,
знедоленим народом. Так, в одному із своїх віршів протиставляючи себе панам - багатіям, з гордістю писав: «Вас Бог одарив ґрунтами, але раптово може то пропасти, А мій жребій з голяками, а Бог мудрості дав часть»
І справді. Не дала доля Сковороді ґрунтів, маєтків, знатності, багатства, зате щедро обдарував його мудрістю, великими розумовими здібностями. З дитинства Григорій Сковорода виявляв великий інтерес до рідної природи, до життя простого народу і до його багатих поетичних скарбів, до прекрасних пісень.
«Гей, поля, поля зелені»
Гей, поля, поля зелені,
Зелом-квітом оздоблені!
Гей, долини, і балки,
І могили, й пагорки!
Гей ви, вод потоки чисті!
Береги річок трависті!
Гей же, кучері які у дібров сих і гайків!
Жайворонок над полями,
Соловейко над садами,-
Той під хмарами дзвенить, сей же гілля лящить.
А коли дійде дениця,
То прокинулася птиця.
Музика звучить навкруг, у повітрі шум і рух!
Тільки сонце визирає -
Вівчар вівці виганяє,
На сопілочку свою копить трелі по гаю.
Пропадайте думи трудні
І міста багатолюдні.
Я й на хлібові сухім житиму в раю такім.
Коментарі
Дописати коментар