Він був чи не єдиним українським радянським письменником, який отримав високі нагороди за свою творчість, не перебуваючи в КПРС.
Народився майбутній письменник в селянській родині на Вінниччині.
"Якось я швидко, самотужки навчився читати і вже, на мої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі. Читав я "Кобзаря"і "Ниву", казки і якісь без початку і кінця романи.", - зі спогадів письменника.
У 1933 р. закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту і учителював у селах Київщини. У 1939 р. мобілізований до армії, був учасником Другої світової війни, солдатом-артилеристом, двічі поранений. З 1944 працював у редакції газети 1-го Українського фронту. Під час війни у Воронежі і Уфі вийшли дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха під редакцією Максима Рильського.
Роман Михайла Стельмаха "Правда і кривда" викликав політичну дискусію в українському суспільстві. Іван Світличний писав, що Стельмах вперше "прямо і відверто, без різного звичайного в таких випадках словесного туману, пише і про сирітські драми, і про занедбаність чи й зовсім відсутність демократії в колгоспах, і про податкові утиски, і про найбільше зло нашого часу - бюрократію, і про багато інших прикрих, але, на жаль, реальних речей, про які інші говорять пошепки і з оглядками.".
Після війни, на запрошення Максима Рильського, Михайло Стельмах почав працювати в Інституті фольклору, етнографії та мистецтвознавства. Він виїжджав у наукові фольклорні експедиції, записував самоцвіти народної творчості, впорядковував і видавав збірники українських народних пісень.
Одним із перших у глухі брежнєвські часи Михайло Стельмах порушив проблему Голоду 1932–1933 рр. у романі "Чотири броди", нагадавши про жертв Голодомору. Цей твір подолав багато перешкод на своєму шляху, повторивши долю "Великої рідні" і "Думи про тебе". Тривалий час роман не дозволяли друкувати через трагічні сторінки в історії українського народу: роки Голодомору і репресій.
Разом з романом "Правда і кривда", творчість Стельмаха у 1960-70-х рр. рр. схарактеризована критиками як "політична".
Робив письменник спробу написати твір про післявоєнну Галичину, війну ОУН-УПА на рідному Поділлі, але наштовхнувся на опір цензури. "Михайло Стельмах написав би правдиво про ОУН-УПА. Він навіть пробував зробити це свого часу, бодай і в жорстких рамках ідеологічного завдання партії. Але йому не дали можливості сказати хоч частинку правди про ОУН-УПА.", - писав доктор історичних наук Володимир Сергійчук.
У 1963 р. Михайло Стельмах почав працювати над повістю - "Гуси-лебеді летять", що розповідала про його дитинство. Найтепліші спогади у душі письменника збереглися про маму: "В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками - нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого." (з повісті М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять").
У 1966 р. з’явилася ще одна автобіографічна повість - "Щедрий вечір".
Цілу бібліотеку складають книжечки, написані М.Стельмахом для наймолодших читачів.
Крім прози і поезії, Михайло Стельмах писав п’єси і сценарії для фільмів.
Твори Михайла Стельмаха екранізовано.
Двоє синів і донька письменика обрали дотичні професії до батькової. Відомим письменником і драматургом був син Михайла Стельмаха - Ярослав.
Коментарі
Дописати коментар