Душа голосить … Біль… Немає слів…
«Ти хто, звірино??? І з якого краю???
Як Бог тебе у білий світ привів???
Тебе під серцем не носила мати -
З утроби ти диявола прийшов,
Щоб нищити, вбивати, катувати,
Щоб сіять зло, а не ростить любов!
В тобі немає й краплі від людини!
Ти ж і не вовк, і навіть не шакал!
Ти нелюд! Кат! Мерзенний і огидний.
Твоя вся сутність - це гріха оскал.
Зґвалтовані дівчатка… Вбиті діти…
Жінки з молитвою останньою в очах…
Нічим уже й ніколи не відмити
Кров жертв нещасних на твоїх руках!
Твоїм спасінням пекло теж не стане,
Бо рай і пекло - то для душ людських.
В тобі нема душі… Ти те, останнє,
Що має стертися з лиця Землі навік!
І прийде час - час віри й воскресіння
Невинних всіх, хто на війні поліг,
І ти благатимеш про смерть, як про спасіння,
Його ж не буде й для дітей твоїх!
Ти здохнеш! Ляжеш попелом в ту землю,
Де залишав свої брудні сліди.
Пройдуть роки, і знаю я напевно,
Ще зацвітуть на цій землі сади!
Настане час - і усміхнеться Буча,
Гостомель з нею, Ворзель і Ірпінь!
Відродиться мій рідний край, квітучий
Для всіх своїх прийдешніх поколінь!
04.04.2022р.
Автор: Людмила Лубинець
Коментарі
Дописати коментар