#День_в_історії
#Цінуймо_своє
5 листопада 1968 — Василь Макух вчинив на Хрещатику самоспалення на знак протесту проти колоніального становища Української РСР та окупації Чехословацької Соціалістичної Республіки.
Макух зважився на такий радикальний вчинок на 2,5 місяці раніше від Яна Палаха, празького студента, який підпалив себе на центральній площі Праги і якого ховали цілою країною. Про самоспалення Палаха в Чехії сьогодні розповідають навіть школярам, а в Україні був знищений єдиний музей, створений на кошти небайдужих до долі Макуха, а також Олекси Гірника, який підпалив себе в 1978 році. Цей музей, який називався «Смолоскип», був у Донецьку.
5 листопада 1968, о 16:30 року поряд із будинком по вулиці Хрещатик, 27а, з’явився охоплений полум’ям чоловік. Він кричав: «Геть комуністичних колонізаторів!» і «Хай живе вільна Україна!». Пробігши кілька метрів в бік нинішньої площі Незалежності, він впав. Свідки і міліція спробували загасити вогонь, але не змогли зробити це швидко. Наступного дня Василь Макух помер у лікарні від опіків 70 відсотків тіла.
Вдова Макуха говорила, що він готувався до цього фактично все життя. Він розумів, що один, коли все тотально випалене, не зможе перемогти і підняти людей. Його зброя – ця жертва.
Це була його особиста Революція Гідності… Він жадав жити в іншій, незалежній Україні, а скніти напіврабом в Українській РСР – не зміг. Якась жаліслива жіночка накинула на охоплену полум’ям людину власну шубку – не допомогло, та й шубка спалахнула – а патріот мчав собі далі.
Загасити “смолоскип свободи” намагалися якійсь військовики, що крокували Хрещатиком… Не вдалося й їм. Врешті-решт, Василь Макух стишив біг і сам впав на асфальт. І тоді хтось прикрив обвуглене тіло шинеллю, з-під якої тривалий час клубочів дим.
Василь Макух став першим із українців, хто обрав самоспалення і власну смерть, як спосіб політичного протесту проти дій комуністичного тоталітарного режиму, аби “молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу національно-визвольної боротьби”.
Коментарі
Дописати коментар